На думку звичайних людей, звіт про майбутнє зони євро, що є центральним елементом у дискусії на саміті Євросоюзу занадто розпливчастий і не деталізований. А за стандартами Брюсселя, цей документ, можна використати, щоб краще зрозуміти лінії розлому, які поділяють провідних гравців.
Європейські чиновники називають цю доповідь чимось таким, що не можна було передбачити ще рік тому. Вперше європейські лідери зіштовхнулися з питанням, яку частину суверенітету вони готові віддати, щоб запустити єдині облігації Єврозони. Цей документ також намагається намітити рамки нагляду за банками, які могли б дозволити державам-членам прийняти на себе відповідальність за фінансові інститути один одного.
Але коли політики говорили напередодні цієї публікації, що ця доповідь не стане «дорожньою картою» до економічного союзу, вони не жартували. Цей документ на сім сторінок використовує слова "можливо" і "якщо" десятки разів. Це підкреслює, наскільки неохоче автори – Ван Ромпей, Драгі, Баррозу і Юнкер – занурювались у деталі їх "бачення", і те, як багато питань залишились неузгодженими.
В цьому документі немає термінів або хронології кроків, немає визначення «будівельних блоків» для більш тісного економічного і політичного союзу, також документ не вказує, які інститути повинні взяти на себе повноваження, якими поступляться національні уряди.
Відсутність специфіки чітко проявляється в частині доповіді, присвяченій створенню Європейського банківського союзу, замість союзу пропонується "інтегрована фінансова система". Тут мова йде про європейського банківського наглядача з владою над європейською системою страхування вкладів і планом порятунку проблемних банків.
Одна з найбільших проблем банківського союзу, полягає в тому, що капітал вільно рухається через всі 27 країн ЄС, в той час як тільки 17 з них розділяють єдину валюту і нинішню кризу.
У доповіді підкреслюється, що «єдиний ринок» ЄС потребує захисту, але також визнає, що більш глибока інтеграція може виявитися необхідною для зони євро.
Однак, як це буде зроблено залишається неясним.
В документі також зазначено, що сила втручання може змінюватися в залежності «від розміру і характеру банків» - це поступка в бік позиції Німеччини, вона наполягала, що її невеликі місцеві банки повинні залишитись під керуванням на національному рівні.
У доповіді також уникають визначення хто повинен займатися регулюванням, хоча в Європейському центральному банку заявляли, що вони хочуть взяти на себе ці повноваження – ідея яку також підтримує Німеччина. Правові можливості надання «Європейському центральному банку повноважень з нагляду за банками в зоні євро будуть повністю вивчені», - йдеться в доповіді.
Незважаючи на те, що створення потужного наглядаючого органу над банківською системою Єврозони розглядається як необхідний крок для обміну фінансовими ризиками проблемних банків, доповідь не дає чіткого бачення, як це буде виглядати на практиці.
У той час як банківський союз, очевидно, стикається з перешкодами - фінансовий союз, який має на увазі колективну відповідальність за державні борги, а також контроль за витратами - висвітлює новий ряд проблем.
У Німеччині, політичний діалог навколо колективних єврооблігацій вийшов настільки запеклим, що доповідь навіть не згадує цей термін. «У середньостроковій перспективі, випуск паперів загального боргу може бути вивчена» - про більше мова не йде, при цьому зазначається що фонд погашення призначений головним чином, щоб знизити боргове навантаження до 60% від ВВП.
Натомість більше уваги приділяється контролю витрат, який буде необхідним для підтримки спільних випусків боргових зобов'язань. «Верхня межа річного балансу бюджету та державного боргу окремих держав-членів можуть бути узгоджені,» - йдеться в доповіді.
Представлена доповідь виглядає дуже обережною, але як виявилось не для всіх. Канцлер Німеччини Ангела Меркель в середу засудила «невідповідність між відповідальністю та контролем», яку вона знайшла в доповіді. В той же час президент Франції Франсуа Олланд, самий відвертий прихильник єврооблігацій, в четвер заявив, що він не готовий відмовитися від частини суверенітету, якщо достатня кількість відповідальності не буде поділена у відповідь.
За матеріалами
Переклад: Богдан Кий
