[bi3on.info] - План надходжень від приватизації у 2010 є сума фантастична, якщо порівнювати з минулими роками - це 10 млрд. гривень. І цілком очевидно, що без продажу стратегічного об’єкта заповнити казну по вінця неможливо.
Якщо говорити про продаж Луганськтепловоза, то досі не зрозуміло, хто кому винен гроші, а на Обленерго навряд чи можна добре заробити (продаж пакетів "Полтаваобленерго", "Сумиобленерго" і "Прикарпаттяобленерго, які затіяв ФДМ у квітні поточного року так і не здійснився через ,вочевидь, високу ціну), отже, на арену приватизації знову виходить Укртелеком.
Правду кажучи, він уже знаходиться там 10 останніх років, Фонд Держмайна України має намір продати підприємство ще з 2000 року.
Укртелеком - монополіст на ринку фіксованого зв’язку України, обслуговує більше 10,3 млн. абонентів. З листопада 2007 року підприємство надає послуги мобільного в’язку третього покоління під торговою маркою UTEL. Також компанія надає доступ до широкосмугового інтернету - має більше, ніж 800 тис абонентів
Процес приватизації компанії розпочато у 2000 році з прийняттям ВР Закону «Про особливості приватизації ВАТ «Укртелеком». Документ говорить про те, що 51% акцій Укртелекому залишиться у держвласності. Однак, у 2001 було реалізовано лише 7,14% трудовому колективу, а приватизація підприємства у запланованих масштабах (від 25% до 49 %) так і не відбулася. Як пояснив ситуацію голова Фонду держмайна України Олександр Бондар: «Однозначно, «Укртелеком» не буде приватизований у цьому році. Ми не встигаємо за строками».
Не поталанило з приватизацією і у наступному році. Як зазначив тогочасний прем’єр Анатолій Кінах: "Приватизація «Укртелекому» в нинішніх умовах буде іти всупереч стратегічним інтересам України» Як пояснив урядовець багато зарубіжних телекомунікаційних компаній, у тому числі тих, які могли б придбати компанію, нині перебувають у складних умовах.
Наступним бумом обговорень приватизації монополіста став 2004. Було затверджено проведення конкурсу з продажу 42,86% акцій, але приватизація «Укртелекому» був призупинений Леонідом Кучмою на вимогу опозиції, яка заявляла про розпродаж держвласності урядом перед виборчою кампанією.
В 2007 ідея приватизації Укртелекому знову зустрілася з контрастними поглядами. Завдяки тогочасному президенту Ющенку підприємство знову опинилося в списку об’єктів, що підлягають приватизації. Нагадаємо, що в кінці 2006 президенту довелося накласти вето на попередню версію закону «Про перелік об’єктів права державної власності, які підлягають приватизації у 2007 році», посилаючись на те, що до конституційних повноважень парламенту не входить затвердження списку об’єктів для приватизації. В.Ющенко неодноразово зазначав, що затягування продажу таких об’єктів як «Укртелеком», «Одеський припортовий завод» значно зменшує їх інвестиційну привабливість.
Категорично проти приватизації монополіста у 2007 був міністр транспорту і зв’язку Микола Рудьковський: «ми (держава) не отримаємо навіть половини ціни за цю компанію, яку могли одержати за сприятливих умов та якби провели протягом року-півтора серйозну підготовку до приватизації». В цьому ж 2007 бажання придбати Укртелеком висловили представники System Capital Management (найбільша фінансово-промислова група України, 90% акцій якої володіє член Партії регіонів, президент футбольного клубу «Шахтар», бізнесмен Рінат Ахметов)
2007 також став сигналом для роздумів як експертам, так і інвесторам про прозорість приватизації в Україні,про те, наскільки легітимною є продаж телекомунікаційної компанії. Адже невідомою нікому залишались і умови конкурсу, і стартова ціна і те, яку власне частку підприємства прагне реалізувати держава, який дохід хоче отримати від продажу компанії.
Саме тоді, у 2007 почала вимальовуватися одна серйозна причина, яка ставала на заваді приватизації Укртелекому - наприклад, закордонним інвестором (адже у різний період зацікавленість у купівлі монополіста виявляли такі закордонні телекомунікаційні компанії як Turkcell –Туреччина, Deutsche Telekom - Німеччина , Telenor - Норвегія, Magyar Telecom –Угорщина, Telekom Austria).
Постійна тяганина з приватизацією - це бажання контролю над компанією певних груп, і до того ж нестабільна політична ситуація також далеко не сприяє організаційним моментам продажу підприємства. До того незрозумілим маневром була ідея продажу однопроцентних пакетних акцій компанії. Це суперечило європейській практиці, і цілком очевидно, що мало вигід давало покупцю. Тому не дивно, що торги 1% неодноразово зривалися через відсутність заявок.
Ситуацію з «Укртелекомом » наступним чином прокоментував член Національної комісії з питань регулювання зв’язку України Петро Семерей «Відчувається, що приватизацію Укртелекому хтось хоче провести непрозоро. Дуже багатьом вигідно, аби «Укртелеком» взагалі не був приватизований».
Лейтмотивом 2008 стали розмови про продаж контрольного пакета 67,79% акцій телекомунікаційної компанії на відкритих аукціонах за початковою ціною 12 млрд. грн. Блокуючий пакет 25%+1 акція планували залишити у держвласності.
«Укртелеком» таки втомився після затяжних років «недоприватизації»: збиткова діяльність (2008 рік підприємство завершило з чистим збитком у розмірі 1 млрд. 525,5 млн. грн.,2009-чистий збиток становив 456,43 млн. грн. ), підприємство втратило значну частину ринку (відсоток Укртелекому в прибутках телекомунікаційної галузі зменшився з 38% до 16,5%) не завжди вдалий вибір спектру послуг (Utel та його 3G-зв’язок, який зрештою виявився настільки неприбутковим, що його передали на права аутсорсингу мобільним операторам), невдалі маневрування менеджменту компанії, значне скорочення персоналу - це все наслідки незрозумілих дій держави що продажу компанії. Ще одна прогалина у діяльності підприємства те, що Укртелеком майже не працює з корпоративним бізнесом, а це повинні бути головні клієнти оператора фіксованого зв’язку.
І нарешті, підприємство зв’язано Кредитним Договором на 500 000 000 доларів США (Кредитний Договір), який він частинами виплачує Credit Suisse, Deutsche bank та Standard bank.
Сьогодні «Укртелеком» та його приватизація знову вимагають багато уваги. Залатати дірки бюджету без продажу монополіста неможливо. Але якщо на початку року достатньою здавалась приватизація близько 67% акцій, то восени 2010 Фонд держмайна відмовляється і від 25% як частки, що лишатиметься у держвласності, збільшуючи свою пропозицію до 92%, але чи зробить цей крок більш привабливим підприємство у очах інвесторів? Адже, подейкують, що телекомунікаційна компанія не в найкращому стані, (хоча й завершила перше півріччя 2010 з чистим прибутком у розмірі 47,9 млн. грн. (1 млн.) і отримати бажані 12млдр, про які і зараз веде мову ФДМ, не реально.
Як підмітив керівник інвестиційного банку Morgan Stanley Ігор Мітюков: «Технологічно телекомунікації еволюціонують таким чином, що все менший інтерес викликають компанії, які надають фіксований зв'язок. А досвід багатьох країн говорить про те, що навести порядок у великій компанії з фіксованим зв’язком, треба багато грошей…З іншого боку"Укртелеком" - монополіст… Але очікувати великих сум, як було це 10 років тому в інших країнах, не доводиться».
Для того, щоб кошти у казну надійшли до початку 2011, планувалося оголосити конкурс з приватизації «Укртелекому» до 15 серпня, але і досі його не оголошено.
То які можливості очікують «Укртелеком»? По-перше, це перспектива «приватизовуватись» ще з років десять, адже неодноразово зазначалося про те, що недостатньо часу виділяється для організації конкурсу, а отже, аукціон так і не відбувається. По-друге, це шанс взагалі заховатися від приватизації, якби був прийнятий законопроект на кшталт того, що запропонували восени бютівці. У проекті говорилося про те, що доцільно створити список підприємств які не підлягають приватизації, а також, щодо яких не підніматиметься питання про банкрутство, і до переліку таких об’єктів віднести і «Укртелеком».
І, по-третє, найімовірніша перспектива, яка може спіткати підприємство – це продаж 92% акцій (!), які невідомо у які руки потраплять, і зовсім неясно чи дійсно за вигідною державі ціною (стартова ціна продажу компанії, про яку говорить ФДМ -7 млрд. грн., і чи можна відкидати думку про те, що буде вона і ціною реалізації?). М’яко кажучи, не найкраще майбутнє для компанії, яка займає 80% на ринку фіксованого зв’язку країни.
То чи доцільно продавати «Укртелеком» саме зараз? Адже бонус разом з компанією-монополістом, який отримує потенційний покупець: недостатньо прибуткова діяльність, значні боргові зобов’язання, та наявність збиткових послуг, таких як телефонія у сільській місцевості, відправка телеграм, а після кризовий стан навіть великих компаній не спонукає робити такі ходи як купівля нестабільних у діяльності об’єктів.
За словами голови ФДМ, О.Рябченка: «Для продажу телекомунікаційної компанії необхідно вирішити 2 основні завдання: виведення спеціального зв'язку в окремі підприємства, а також укладання договору із кредиторами, які надали "Укртелекому" кредит на 500 млн. доларів і які після зміни власності мають право вимагати дострокового погашення позики».
Оптимальний приватизаційний процес виглядає наступним чином: по-перше, це чітке усвідомлення того, чи потрібно «Укртелеком» приватизовувати, чи залишити його у списку недоторканих; по-друге, це проведення аудиту підприємства з метою визначення усіх позитивних і негативних сторін, а головне для визначення об’єктивної ціни компанії; по-третє, підготовити законодавчу базу у питанні приватизації даного об’єкту, прийняття відповідних законопроектів; по-четверте, визначити чіткі, але реальні умови для потенційних покупців, які б не звужували їх коло до декількох українських та російських компаній; по-п’яте, вибираючи з можливих пакетів, які пропонувались на продаж протягом останніх років найкращим є залишити пакет 25+1% у власності держави, адже решта, а саме 67 % на продаж є таки привабливою часткою для стратегічного інвестора, а з іншого боку не позбавляють державу будь-якого впливу, контролю над подальшою долею монополіста.
{ppgallery}images/stories{/ppgallery}
